Музей Крамського – осередок збереження культурної спадщини

%d0%ba%d1%80%d0%b0%d0%bc%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%bc-6

Викладач майстер-класiв в Будинку-музеї художника Івана Крамського в Острогозьську Воронезької областi Росiї Діна Михайлівна Бичкова розповiла журналiстам та відвідувачам музею про історію його створення, а також про своє захоплення народною творчістю.

— Ідея створення будинку-музею Івана Крамського прийшла моїй мамі — Олександрi Федорівні Павловiй, — розповiдає Дiна Бичкова. — Справа в тому, що саме в цій будівлі Іван Миколайович провів свої дитячі роки. Нащадок українського козацького роду, саме на цей перiод життя випав час його перебування в середовищi громадського життя колишнього полкового мiста Слобожанщини. Значно пiзнiше тут стала мешкати моя сім’я. Звичайно, шанувальники творчості знаменитого земляка часто приходили в гості, цікавилися всім, що пов’язане з ім’ям художника. Ініціатива мами знайшла підтримку у мiсцевої влади. До будинку вирішено було звести прибудову – туди переїхали мешканці, а безпосередньо в історичній будівлі розмістили експозицію.

Виставка складається з двох частин. Перша з них присвячена дитинству Івана Миколайовича: тут представлені його особисті речі, письмовi приладдя, меблі. Найдорожчий експонат експозиції – справжній учбовий табель великого художника. Друга частина виставки розповідає відвідувачам про традиційний побут: старовинний глиняний посуд, інструменти, іграшки, розшитий одяг – все це для музею збирали всім містом. Відзначу, що відвідувачі можуть в прямому розумінні доторкнутися до історії: наприклад спробувати рогачем вийняти з печі горщик або приміряти народний костюм. Якщо з’являються ті, що бажають виготовити традиційні предмети побуту самостійно, то я провожу для них майстер-класи: вчу вишивати, робити обереги і обрядові ляльки.

Бувають у нас і місцеві жителі, і паломники – адже наш музей якраз розташований по дорозі в святі для православних християн місця Дивногiр’я. Бувають і цікаві гості: наприклад, декілька рокiв тому приїжджала француженка Люсьєн, яка подорожувала по Росії, вивчаючи традиційні ремесла. У Пскові вона ткала килими, в Москві – знайомилася з роботою друкарського верстата, ну а у нас Люсьєн осягала вишивання. Я особисто сиділа з нею за старовинною машинкою і допомагала створювати узори на тканині…

%d0%ba%d1%80%d0%b0%d0%bc%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%bc-5

— Для мене головним вчителем була бабуся, — пiдкреслює Дiна Бичкова. — Саме вона вчила мене вишивати, готувати традицiйнi страви. З нею я вчила старовинні пісні, танцi, від неї багато дізналася про історію нашого краю. Традиційні ремесла завжди були частиною мого життя, викладати їх я почала з 1994 року. Основна спеціалізація – вишивка. У моїй колекції близько 30-ти рушників ручної І роботи – вони присвячені престольним святам і обрядам. Їх я не продаю – адже працюю не заради грошей, а для того, щоб передати свій досвід і по-справжньому зацікавити людей вивченням та збереженням нашої культурної спадщини.

(фото — з воронезьких газет та iнтернет-агенцiй).

%d0%ba%d1%80%d0%b0%d0%bc%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%bc-2-2

%d0%ba%d1%80%d0%b0%d0%bc%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%bc-1-1

%d0%ba%d1%80%d0%b0%d0%bc%d1%81%d0%ba%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%bc-3-3