«Доктор Лiза»: «Є лише єдиний спосіб щось змінити в суспільстві — говорити про це і робити самому».

DSC03559

В рамках загальноросiйського циклу публічних виступів «Відкрита лекція», Воронеж відвідала Єлизавета Глінка, відома як «доктор Ліза» (iнтернет-блогер doctor_liza в жж). У книжковому клубі «Петровський» 16 листопада 2014 року вона майже годину розповідала, відповідаючи на багаточисельні питання, як допомагає бездомним і людям з розумовими відхиленнями, знаходить в собі сили підтримувати безнадійних пацієнтів, чому вона проти евтаназії і про порятунок дітей з Краматорського будинку дитини «Антошка» (Україна, Донецька область).

— Нiколи в житті не читала лекцій, тому просто розповім про свою роботу, — так почалася її розмова з слухачами. – Людей, які допомагають – нашому фонду і просто бездомним або невиліковно хворим, багато. Просто я скандальна дуже і завжди кажу про це. У вас у Воронежі є нічліжка, вона відома навіть за межами регіону, і погляньте, які чудові люди там працюють!.. Є лише єдиний спосіб щось змінити в суспільстві — говорити про це і робити самому. Більше ніяк. Ні пропаганда, ні крики, ніщо більше не допоможе.

Вона категорично відкинула можливість введення евтаназії в Росії. «Навіть безнадійний хворий ніколи не попросить про евтаназію. Але найголовніше, що ми не готові до цього юридично. Якщо в Росії дозволити евтаназію, то через якийсь час всі вмираючі люди похилого віку перепишуть квартири і всі свої заощадження невідомо на кого, а потім їм всім влаштують «евтаназію». Впевнена, «перевалять» половину цього залу. До мене такі обібрані люди похилого віку приходять постійно. Можливо, в інших країнах це все захищено законом і десять разів перевірено ще раз, але не у нас».

Єлизавета Петрівна Глінка народилася 20 лютого 1962 року в Москві в сім’ї військового. У 1986 році вона закінчила Другий Медичний інститут імені Пірогова, отримавши диплом за фахом «дитячий реаніматолог-анестезіолог». У тому ж році Глінка емігрувала в США разом з чоловiком — американським адвокатом з російським корінням Глібом Глінкою.     

В кінці 90-х Єлизавета Петрівна переїхала до Києва, де її чоловік працював за контрактом. Взнавши, що в Україні не існує системи допомоги вмираючим, вона організувала в столиці патронажну службу паліативної допомоги і перші хоспіснi палати в хірургічному відділенні онкологічного центру. У вересні 2001 року американським фондом VALE Hospice International (Єлизавета Глінка засновник і президент цієї організації) в Києві був вiдкритий перший в Україні безкоштовний хоспіс. Коли термін дії дворічного контракту Гліба Глінки скінчився, сім’я повернулася в США, але Єлизавета Глінка продовжила регулярно відвідувати київський хоспіс і брати участь в його роботі. Одночасно намагалася відкрити філію фонду в Росії, але не змогла. За її словами, «чиновники не дозволяли, посилаючись на закон про реєстрацію комерційних іноземних підприємств». У 2007 році, коли важко захворіла мама, Єлизавета Глінка перебралася до Москви. У липні того ж року вона заснувала добродійний фонд «Справедлива допомога» і стала його виконавчим директором. Спочатку передбачалося, що фонд надаватиме паліативну допомогу неонкологічним хворим, для яких в Росії не існувало хоспісiв, проте згодом його діяльнiсть істотно розширилася.

З Україною Єлизавету Петрівну багато що зв’язує. Заснований нею соціальний хоспіс і сьогодні працює в Києві (причому в Росії подібної установи їй так і не вдалося вiдкрити). Тому, коли виникла важка ситуація в Краматорському Будинку дитини, вона просто вирішила поїхати в це місто і зробити для хворих дітей все, що зможе.

— Ліки перестали поступати в серпні, а діти там залишилися, — розповідала слухачам «доктор Ліза». — Про Краматорський Будинок дитини я дiзналась з пропагандистських, як би ви їх назвали, роликів, і просто знайшла можливiсть їм допомогти. За міжнародними нормами, Росія прийняти цих дітей не мала права. І я повинна підкреслити, що жодних перешкод від якої-небудь із сторін не було. Те, що говорять, що дітей розміняли, на органи віддали, що хлопчика розіпнули — це цинізм по за межами. Я не знаю, хто це робить і хто в це вірить (?!) Я вивезла звідти 29 дітей, і все це лайно, яке на нас вилили — воно ці життя коштує… В той час обидві сторони протистояння на Донбасі повели себе гідно. Не можна заполітизовувати дітей. Якби я могла, я б мовчки провела цю операцію. Але в таких ситуаціях рятує лише одне – переговори з всіма, хто може допомогти або сприяти. Треба просто мовчки вивозити із зони конфлікту дітей. Якщо не можеш зробити це мовчки, то зроби голосно, але вивези.

Одне з питань із залу було таке: «Чи згодні ви з Макаревичем?»

— По якому питанню? З тим, що він проти війни? Так, згодна. Я проти війни!